Фото з уроків

Фото з уроків

Про себе

Прізвище, ім’я та по батькові: Опанасюк Ірина Юріївна.

Дата народження: 05 листопада 1989 року.

Освіта: вища, у 2012 році закінчила Рівненський державний гуманітарний університет і отримала диплом спеціаліста за спеціальністю « Мова і література ( німецька, англійська)» та здобула кваліфікацію вчителя мови ( німецька, англійська) і зарубіжної літератури.

Місце роботи: Карпилівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

Посада: вчитель німецької мови.

Трудовий стаж: 4 роки.

Педагогічний стаж: 4 роки.

                         

Педагогічне кредо:

«Навчати з любов’ю,

з душею, з терпінням.

Докласти зусилля,

додати уміння,

бажання й старання.

І все – залюбки!»

Науково-методична проблема:

«Метод проектів як шлях підвищення мотивації до вивчення німецької мови»

Іноземна мова як навчальна дисципліна сприяє створенню умов, необхідних для розвитку культурних та особистісних якостей учнів. На різних етапах розвитку суспільства кожне покоління повинно володіти іноземними мовами значно краще, ніж попереднє. На сучасному етапі розвитку до учнів висуваються нові вимоги щодо володіння іноземною мовою, з’являється необхідність у якісній зміні процесу викладання.

Щоб гідно жити в сучасному суспільстві, особистість повинна бути компетентною у різних сферах діяльності. Тому школа повинна допомогти учням відчувати себе впевненими на ринку праці, вміти адаптуватися до соціальних змін і криз у суспільстві, розвивати здатність до самоорганізації.

Сьогодні перед учителем іноземної мови постає нелегке питання: як зробити, щоб урок був цікавим для учнів, щоб розкрив їх творчий потенціал особистості, сприяв розширенню кругозору, забезпечив використання знань з інших предметів на практиці. Цього можна досягти використовуючи проектну діяльність. Ідея включення проектної діяльності в освітній процес  була запропонована американським педагогом Джоном Дьюї понад століття тому. У вітчизняній педагогіці актуальність цієї проблеми вивчав О. Макаренко, В. Сухомлинський. А німецький педагог А. Флітнер характеризує проектну діяльність як навчальний процес, у якому беруть участь розум, серце і руки («Lernen mit Kopf, Herz und Hand»).

Проект – це сукупність певних ідей, дій, документів, текстів для створення реального предмета, різного роду теоретичного та практичного продукту.

Проект – задум, план, прообраз передбачуваного або можливого об’єкта; сукупність документів і розрахунків, необхідних для його створення.

         Великою перевагою проектної діяльності є результат, тобто вміння, яких набувають учні, а саме:

·        Планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати;

·        Використовувати багато джерел інформації;

·        Самостійно збирати і накопичувати матеріал;

·        Аналізувати, зіставляти факти, аргументувати свою думку;

·        Приймати рішення;

·        Розподіляти обов’язки, взаємодіяти один з одним;

·        Створювати і презентувати кінцевий продукт4

·        Оцінювати себе та інших.

Проектна робота є одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів та інтенсифікації навчання. Метод проектів був запропонований  американським педагогом У. Кілпатріком на початку XX сторіччя. Головною метою цього методу було надання учням можливості для самостійного отримання знань в процесі вирішення практичних завдань та проблем, які спонукали до пошуку необхідної інформації.

Для навчання мов такий метод став використовуватися наприкінці 80-х років XX сторіччя як спосіб інтенсифікації навчальної діяльності учнів.

Проект - це можливість учня виразити свої особисті ідеї у зручній для їх творчо продуманої форми: виготовлення колажів, афіш, газет, проведення виставок. В процесі проектної роботи відповідальність за навчання лягає на самого учня як індивіда і як члена проектної групи. Основне, що учень, а не вчитель визначає, яку інформацію буде мати проект, в якій формі пройде його презентація.
      Навчальне проектування не є принципово новою технологією. Метод проектів виник у 20-ті роки нинішнього століття у США. Спершу його називали "методом проблем" і розвивався він у межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, в педагогічних поглядах та експериментальній роботі Джона Дьюї. У ньому містилися ідеї побудови навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, у співвідношенні з його особистим інтересом  саме в цих знаннях. Надзвичайно важливо було показати дитині її особисту зацікавленість у здобутті цих знань, де і яким чином вони можуть їй знадобитись у житті. Проблема мусить бути з реального життя, знайома і значуща для дитини, для її розв'язання дитині необхідно здобуті знання або ті, що їх належить здобути. Одному з послідовників Джона Дьюї - В.Х. Кілпатрику вдалося вдосконалити систему роботи над проектами. Під проектом у той час мався на увазі цільовий акт діяльності, в основі якого лежить інтерес дитини. В.Х. Кілпатрик дав таку класифікацію проектів:

1.Створюваний (продуктивний) проект, пов'язаний з трудовою діяльністю - доглядом за рослинами і тваринами, підготовкою макета, конструкторською діяльністю;
2. Споживчий (його метою є споживання у найширшому розумінні, включаючи розваги), підготовка екскурсій розробка і надання певних послуг;

3. Проект розв'язання проблеми (науково - дослідницький проект);

4. Дослідження впливу умов догляду за рослинами на врожайність, фізико-математичні проекти, технічні проекти, проекти розв'язання історичних або літературних проблем (які, як правило, поєднуються з дискусійними формами роботи);

5. Проект - вправа (проекти навчання і тренування для оволодіння певними навичками).
       Робота над проектом включає усвідомлення учнем мети, формування задуму, розробку організаційного плану, роботу за планом, підбиття підсумків у вигляді письмового звіту.

Метод проектів привернув увагу і російських педагогів початку XX ст. Ідеї проектного навчання виникли в Росії практично паралельно з розробками американських вчених. У 1905 році під керівництвом російського педагога С.Т. Шацького було організовано невелику групу працівників, які намагалися активно запровадити проектні методи у практику викладання. Пізніше, вже за радянської влади, ідеї проектування почали широко використовувати і включати в навчально - виховний процес школи. Але, на жаль, недостатньо продумано і послідовно, через що постановою ЦК ВКП(б) 1931 року метод проектів було засуджено і заборонено. Відтоді, і в Росії, і в Україні більше не робилось якихось серйозних спроб відродити метод в освітянській практиці. На жаль, повернення до методу проектів сьогодні відбувається повільно, використовуються лише окремі елементи технології.
У школах США, Великої Британії, Бельгії, Ізраїлю, Фінляндії, Німеччини, Італії, Нідерландах ідеї гуманістичного підходу Дж. Дьюї набули більшого поширення і популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань. З їх практичним застосуванням для розв'язання конкретних проблем довкілля у спільній діяльності школярів. Згодом ідея методів проектів зазнала достатньої еволюції. Народившись з ідеї вільного виховання, у наш час проектування стає інтегрованим компонентом цілком розробленої і структурованої системи освіти.

Робота над проектом - практика особистісно орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня , на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: "Все, що я знаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати". Для педагога - це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.
          Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують упродовж визначеного відрізка часу. Технологія проектування передбачас розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.Результати виконання проектів повинні бути "відчутні",  якщо це теоретична  проблема,  то  конкретне її рішення,  якщо  практична - конкретний результат, готовий до впровадження. Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів. Таким чином, суть проектної технології - стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеного сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування наданих знань. Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.

Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом  є індивідуальний  досвід  проектної діяльності учня.

Продуктивна діяльність, перш за все, плідна для освіти, є індивідуальною дією, результатом якої може бути корисний матеріал або нематеріальний продукт, отже, вона має практичну цінність. Оскільки таке навчання розвивається у продуктивній діяльності, воно розширює свою сферу суб'єктивності в процесі самовизначення, творчості і конкретної участі.

Під час використання технології вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань: розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається критичне мислення.

Основні завдання:

 1.    Не лише передати учням суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань.

 2.    Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах,  виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника, тощо).

3.    Розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблем.

4.    Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати, з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

Існують основні принципи проектної роботи:  

1.     Варіативність діяльності на уроці передбачає індивідуальну, парну чи групову форму роботи. Необхідні різні варіанти тем і типів вправ.

2.     .Вирішення проблем. Процес вивчення іноземної мови відбувається більш ефективно, коли ми використовуємо іноземну мову для вирішення проблем. Проблеми заставляють дітей думати, а думаючи вони вчаться.

3.     Когнітивний підхід до граматики. Не всі учні легко засвоюють правила і структури. Під час роботи над проектом в учнів пропадає страх перед граматикою, і вони краще засвоюють її логічну систему.

4.     Навчання з захопленням. Учні багато засвоюють, якщо їм подобається процес навчання. Отримання задоволення - це одна з головних умов ефективності навчання.

5.     Особистісний фактор. Під час роботи над проектом учням надається можливість думати і говорити про себе, своє життя, інтереси, захоплення і так далі.

6.     Адаптація завдань.

Не можна пропонувати учню завдання, яке він не може виконати. Завдання повинні відповідати рівню, на якому знаходиться учень.

Основні вимоги , які висуває проектна технологія до її організації:

 -  наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розв'язання.
- практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів (наприклад спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця події);
- самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;

- структурування змістовної частини проекту (з указуванням поетапних результатів)

- використання дослідницьких методів; визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коректування, висновки.

         Можуть бути різні підстави для вибору тематики проекту. Її може бути сформульовано фахівцями, запропоновано вчителями з урахуванням навчальної ситуації зі свого предмета, інтересів і здібностей учнів. Тематику проекту можуть запропонувати і самі учні. Результати проектів повинні бути матеріальними, тобто відповідно оформленими - відеофільм, альбом, комп'ютерна газета, альманах тощо. Існує кілька типів проектів.

За видом діяльності розрізняють дослідницькі, пошукові, творчі, рольові, інформаційні.

За характером контактів проекти поділяються на внутрішні, регіональні, міжнародні.

За кількістю учасників проекти поділяються на особисті, парні та групові.

За тривалістю проведення проекти розрізняють короткодіючі (розробляються протягом кількох уроків), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготривалі (кілька місяців).

Дослідницькі проекти - потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета, дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, у тому числі експерементальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументації її актуальності, визначення предмета її об'єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висування гіпотез розв'язання проблеми і накреслення шляхів її розв'язання.
Творчі проекти - не мають детально опрацьованої спільної діяльності учнів, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення - рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарії, програми свят, макети журналів, альбоми, газети.

           Ігрові проекти - учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками, ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.

          Інформаційні проекти - спрямовані на збирання інформації про який-небудь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції у ході роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність, методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому числі й електронні, інтерв'ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки) результат (стаття, реферат, доповідь, відеофільм); презентація (публікація; у т.ч. в електронній мережі, обговорення тем конференції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів їхнім модулям.

         Практично - орієнтовані проекти - результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, проект закону, словник ). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функції кожного з них . Особливо важливим є хороша організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження у практику. Науковці визначають кілька етапів у роботі над проектом.

№ п/п	Етапи діяльності	Зміст діяльності
1.	Підготовка. Визначення теми і мети проекту.	Учні: обговорення, пошук інформації.Вчитель: заява роздуму, мотивація, допомога у постановці.
2.	Планування: а) визначення джерел, засобів, методів аналізу інформації, засобів представлення результатів;б) установлення критеріїв оцінки результату і процесу.	Учні: формують завдання і виробляють план дій. Вчитель: спостерігає, непрямо керує.
3.	Збір інформації (спостереження, робота з літературою, анкетування, експеримент)	Учні: збірають інформацію. Вчитель: коректує, спостерігає, радить.
4.	Аналіз інформації, формування висновків.	Учні: аналізують інформацію. Вчитель: коректує, спорстерігає, радить.
5.	Подання і оцінка результатів (усний, письмовий звіт та оцінка результатів і процесу дослідження завчасно.	Вчитель і учні беруть участь у колективному обговоренні. Оцінюють зусилля, використанні можливості.

Схема оформлення проекту
І етап
   

 Вибір напряму і формування назви проекту: включає узагальнену назву проблеми, коло питань; визначення загального напряму або пріоритетних напрямів, оформлених у підпроекти.

Коли та з якою періодичністю будуть оцінювати виконання проекту (один, два, три, чотири рази на рік), хто візьме участь в оцінюванні: самі учасники, експерти, управлінські структури, форми контролю (самоконтролю) й оцінки (самооцінки), в якій формі буде подано інформацію про хід проекту (звіт , конкретні матеріали, сценарії, розробки, нові проекти тощо)?

Бюджет, ресурсне забезпечення (приблизний бюджет, ураховуючи усі види витрат, необхідних для успішної реалізації проекту).

Вміння користуватися проектною технологією є показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний і професійний розвиток дитини у процесі навчання. Функції вчителя: допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом; координує весь процес роботи над проектом;підтримує і заохочує учнів; підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом . Треба вміти допомагати учневі, не виконуючи роботи за нього.

Вчитель повинен не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення. Педагог повинен добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання. Психологічна грамотність і компетентність учителя вкрай важливі для організації проектної діяльності учнів.

Педагог повинен бути комунікабельним, особливо під час організації міжрегіональних проектів, толерантним.

Особливу роль відіграють креативні здібності вчителя, його творчий потенціал, досвід творчої діяльності. Самооцінність особистості важлива у цій технології як ні в жодній іншій. Мистецтво акторської майстерності, володіння педагогічною психологією тут мають особливе значення.

Учитель іноземної мови навчає дітей способом мовленнєвої діяльності, ось чому ми говоримо про комунікативну компетенцією як одну з основних цілей навчання ІМ, приймаючи до уваги те, що комунікативна компетенція може бути сформована лише на основі лінгвістичної компетенції певного рівня.
Основною ідеєю такого підходу вчителя ІМ є те, що треба перенести акцент з різних видів вправ на активну мислячу діяльність учнів, яка потребує для свого оформлення володіння певними мовними засобами. Ось чому ми звернулись до методу проектів на етапі творчого застосування мовного матеріалу. Тільки метод проектів може дозволити вирішити цю дидактичну задачу і відповідно перетворити уроки ІМ в дискусійний, пошуковий клуб, де вирішуються дійсно цікаві, практично значущі і доступні учням проблеми, приймаючи до уваги особливості культури країни, і по можливості на основі міжкультурної взаємодії. Як вже зазначалось, в основі проекту лежить якась проблема. Щоб її вирішити, учні повинні не тільки знати мову, а й володіти великим об'ємом різноманітних предметних знань, необхідних і достатніх для вирішення даної проблеми. Крім того школярі повинні володіти певними інтелектуальними, творчими і комунікативними уміннями. До перших можна віднести уміння працювати з інформацією, з текстом (виділяти основну думку, вести пошук необхідної інформації, робити узагальнення, висновки з іншомовного тексту), аналізувати інформацію, уміння працювати з різноманітним довідковим матеріалом. До творчих умінь психологи відносять перш за все уміння генерувати ідеї, для чого потрібні знання в різних областях; уміння знаходити не одне рішення, а кілька варіантів; уміння прогнозувати наслідки того чи іншого рішення. Для грамотного використання методу проектів потрібна значна підготовка, яка здійснюється, безперечно, в цілісній системі навчання в школі; причому зовсім не обов'язково, щоб вона передувала роботі учнів над проектом. Така підготовча робота повинна вестись постійно, систематично і паралельно з роботою над проектами.
       Головною метою проекту є формування таких ключових компетенцій як « уміння вчитися», загальнокультурної та соціальної.Розвиток компетенції «вміння вчитися» передбачає формування в учня здатності самостійно: визначити мету діяльності або сприймати ту, що поставлена вчителем; виявляти зацікавленість до навчання, докладати вольових зусиль для досягнення позитивного результату пізнавальної діяльності; раціонально організовувати свою навчальну працю; знаходити потрібну інформацію, добирати доцільні способи для розв'язання завдання; усвідомлювати свою діяльність і прагнути її вдосконалити; мати уміння і навички самоконтролю.

Розвиток даної компетенції має комплексний характер і передбачає, зокрема, формування лексичної, граматичної, фонетичної, мовної, соціокультурної компетенцій.
         Здатність продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та в команді, виконувати різні ролі й функції в колективі, проявляти ініціативу, спільно визначати цілі діяльності, планувати, розробляти й реалізовувати проекти індивідуальних і колективних дій, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання передбачає формування соціальної компетенції
         Одним із шляхів формування загальнокультурної компетенції є користування іноземною мовою; доцільне застосування мовленнєвих навичок та норм відповідної мовної культури, символіки в процесі комунікації. Як відомо, основною проблемою вивчення німецької мови є те, що поза класом учні практично не мають можливості спілкуватися мовою. Використання проектної методики в процесі навчання дозволяє в більшій мірі застосовувати мовні знання та мовленнєві навички.  

Виконання завдань проекту виходить за межі уроку та вимагає багато часу, але при цьому можна вирішити цілий ряд важливих завдань. А саме: учні отримають можливість здійснювати творчу роботу в межах даної теми, самостійно здобувати необхідну інформацію не тільки з підручників, а й з інших джерел; учні в проекті взаємодіють одне з одним та з учителем. Вчитель виступає при цьому не лише контролером, але і консультантом; посилюється індивідуальна та колективна відповідальність учнів за конкретну роботу в межах проекту; у проекті враховуються інтереси та індивідуальні здібності учнів.

Елемент творчості робить проектну роботу дуже індивідуальною. Працюючи над проектом учні проводять невеличку дослідницьку роботу: шукають інформацію в книгах, спілкуються з іншими людьми, знаходять ілюстрації, фотографують.
         Учні різного рівня мовленнєвого розвитку можуть зробити свій власний проект оригінально та неповторно, відповідно рівню своїх знань, можливостей. Готуючи розповідь про своє оточення, учні відкривають значення німецької мови як міжнародної. Колись, у майбутньому, їм прийдеться, можливо, розповісти іноземцю про себе, свої інтереси. Зосереджуючи свою увагу на темі, що вивчається німецькою мовою, учні мають можливість ознайомитися з особливостями культур німецькомовних країн, і таким чином збагатити власне розуміння інших культур.
      Проектна робота може бути виконана в класі або вдома. Ключ до успіху проектної роботи - це добра організація і підготовка. Учні вчаться працювати самостійно і самостійно планувати свій проект.

В курсі ІМ метод проектів може використовуватись в рамках програмного матеріалу практично з любої теми, так як відбір тематики проводиться з обліком практичної значущості для школяра (людина і її оточення). Головне - це сформулювати проблему, над якою учні будуть працювати в процесі роботи над темою програми.

                                    Список використаної літератури.

1.                  Демченко В.В., Рабченюк Т.С., Виховання обдарованої дитини у сучасному навчальному закладі / В.В. Демченко, Т.С. Рабченюк. – Рівне, Ліста , 2004.

2.                  Пєхота О.М., Освітні технології / О.М. Пєхота. – К., АСК, 2001.

3.                  Ярмоленко К. С., Метод проектів як шлях підвищення мотивації до вивчення іноземної мови / Іноземні мови в школі. – 2013. - № 3. – 25.

4.                  Бондаренко С.В., Проекти на уроках іноземної мови / Все для вчителя. – 2009. - №6. – с.12.

5.                  Бех І.Д., Особистісно-орієнтоване виховання. Посібник. - К., ІЗМН, 1998.

6.                  Мелашенко К., Метод проектів / Завуч. – 2006. -  № 13. – с.32-33

7.                  Пехота О. М., Особистісно-орієнтована освіта і технології / О.М. Пехота. – К., 2000.

8.                  Полат Е.С., Метод проектов на уроках иностранного языка /  Иностранные языки в школе. -  2010. -  № 2, 3.  

9.                  Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учебное пособие / Е.С. Полат, М.Ю. Бухаркина, М.В. Моисеева, А.Е. Петров; под ред. Е.С. Полат. - М.: Издательский центр "Академия", 1999.

10.             Коптюг Н.М., Интернет-проект как дополнительный источник мотивации учащихся / Иностранные языки в школе. - 2009. - №3. – с.26-28.

« Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей – талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим є любов до дитини. Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, учень – факел, який треба запалити.»

t aR� � �$" 0}� имови.

Тренувальні вправи досить різноманітні. До них належать: мовна гімнастика, фонетичні диктанти, робота над технікою читання, робота над уривками поезії, вправи на сприймання, вправи на діалогічну мову, контрольні роботи та інші види вправ.

Жоден з видів мовної діяльності не може розвиватися без сформованих мовних навичок: фонетичних, лексичних, граматичних. Фонетичні навички являються невід’ємними компонентами кожного виду мовної діяльності.

RESÜMEE

Die Laute, die Betonung, die Intonation, die Pause, die Rythmik gehören  zu der Phonetik.

Können in der mündlichen Sprachausübung ist Hauptziel des Deutschunterricht. Das erfordert eine sorgfältige Arbeit an Aussprache und Intonation. Theoretische und praktische Untersuchungen zeigen, dass der Anfangsunterricht sehr eng mit der Arbeit an der Aussprache zu verbinden ist. Der Deutschlehrer muss das Lautsystem der deutschen Sprache als auch das der Muttersprache der Schüler beherrschen.

Der Lehrer muss ständig auf phonetische Fehler achten, sie registriren , bewerten und dementsprechend korrigieren.

In der Arbeit an der Aussprache soll sich der Lehrer auf das phonetische Minimum beschränken. Das phonetische Minimum umfasst einerseits phonetischen Stoff und anderseits Fertigkeiten seines Gebrauchs. Die phonetischen Kenntisse sind dabei nicht für sich wichtig, sondern als Grundlage für die Herausbildung der entsprechenden Fertigkeiten.

         Zu phonetischen Kenntnissen des Deutschen gehören:

1.     die Qualität der deutschen Vokale.

2. der Neueinsatz bei Vokalen.
3. die Elision des schwachtonigen / ə / in den Endungen -en, -em, -el, die Elision des / ə /  nach / p, b / und / g, k /.
4. Konsonantensystem  / b, d, g, l, h, ç, x, p, t, k, ŋ, r und q.
5. der Wjrtakzent.
6. Satzintonation.

Das phonetische Minimum muss unbedingt die Herausbildung von Fertigkeiten gewährleisten, die zu allen Sprachtätigkeiten nötig sind. Die Fertigkeiten werden durch intensive Übungen entwickelt.

Використана література:

1.     Вишневський О.І. Довідник вчителя іноземної мови. - К.:           Освіта,1982.

2.      Вишневський О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови. - К.:      Освіта, 1989.

3.     Гез Н.И., Ляховицкий М.В. Методика обучения иностранным языкам в средней школе.- М.: Высшая школа,1986.

4.     Демьяненко М.Я., Лазаренко К.А. Основы общей методики обучения иностранным языкам.- К.: Высшая школа, 1976.

5.     Жовківський А.М. Методичні засади навчання німецької мови в    середній школі [Текст] = Methodische Grundlage für den Deutschunterricht in der Mittelschule: [ навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів]/ А.М. Жовківський, В.І. Кушнерик. – Чернівці: Книги XXI, 2007. – 167c.

6.     Євгененко Д. А. Практична фонетика німецької мови : новий правопис: навчальний посібник для студентів/ Д.А. Євгененко, С.А. Артамоновська, О.І. Білоус;  М-во освіти і науки України.-Вінниця: (Нова книга),2004.-2008с.

7.     Зиндер Л. Р., Строева Т. В. Современньій немецкий язьік. Изд. 3-е – М.: Изд-во лит. на ин. язьіках, 1957

8.     Лисенко Е.І. Вступний курс фонетики німецької мови: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/Е.І. Лисенко:-3-е вид.,доп. й переробл.-К.:А.С.К.,2001.-95с.

9.     Методика викладання іноземних мов у серед. навч. закладах: Підручник для студ. вищ. закладів освіти/ Кол. авт.: О.Б. Бігич, Н.О. Братник, С.В. Галонова та ін.; Під керівництвом С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Лентвіт, 2002.- 328с.

10.           Методика обучения иностранным языкам в средней школе: [учебник / Гез Н.И.,  Ляховицкий М.В., Миролюбов А.А. и др.] – М. Высшая школа, 1982. – 373с.

11.           Потапова Р.К.Слоговая фонетика германських язьіков.-М.:Вьісш. шк.,1989-143c.Рец.:Абдуазизов А.А.//Копр. Язьікознания.-1990.-№4.-с.154-157

12.           Практический курс методики преподавания иностранных языков: Учебн. пособие для студ. спец. «Современные иностранные языки высших учебных заведений/ П.К. Бабинская, Т.П. Леонтьева, И.М. Андриясян и др. 3-е узд., доп. и перераб. – Минск: ТетраСистемс, 2005. – 285с.

13.           Прокопова Л.І. Вступний курс фонетики німецької мови для вузів:Навч. Посібник/Л.І.Прокопова.-К.:Грамота,2004.-135с.

14.           Реформатский А. А. Введение в язьікознание. – М.: Учпедгиз, 1960

15.           Рогова Г. В., Рабинович Ф. М., Сахарова Т. Е. Методика обучения иностранньім язьікам в средней школе. – М.: Просвещение, 1991. – С.68

16.           Шатилов С. Ф. Методика обучения неметкому язьіку в средней школе. – М.: Просвещение, 1986. – С. 103

17.           Щерба Л.В. / Преподавание языков в школе: Общие вопросы методики: Учеб. пособие для студ. филолог. фак./ Філолог. фак. СПб. гос. ун-та. – 3-е изд., исп. и доп. – М.: Академия, 2002. – 151с.

Статті в журналах, наукових збірниках

18.           Волошинова// Іноземні мови в навчальних закладах . – 2006. - №5.

19.           Ніколаєва С.Ю., Шерстюк О. М. Рівні володіння іншомовним мовленням// Іноземні мови. – 2000. - №2.

20.           Прокопова Л.І. Лексичні та фонетичні особливості німецької мови в єдиному стилістичному полі / Л.І. Прокопова // Мовознавство.-2007.-№6.- с.44-47